Ви запускаєте проєкти, виграєте гранти чи отримуєте підвищення і водночас думаєте: «Мені пощастило», «Скоро всі зрозуміють, що я некомпетентна». Знайомо? Це і є синдром самозванки – стійке переконання, що власні досягнення випадкові, а успіх не відповідає реальним здібностям. Більш детально про цей феномен розповість психологиня кар’єрного та бізнес-хабу «ВОНА» Анастасія Романча.
«У своїй практиці я регулярно зустрічаю клієнток, які мають реальні результати – професійні, академічні, особисті, але внутрішньо не дозволяють собі їх привласнити. Вони говорять: «Мені просто пощастило», «Я була в потрібному місці», «Інші впоралися б краще». І це не просто слова – це їхнє стійке внутрішнє переконання», – розповідає психологиня.
Чому це виникає?
Одна з причин – ранній досвід. Якщо в дитинстві любов або схвалення були умовними («ти молодець, коли найкраща»), формується зв’язок між цінністю та безпомилковістю. У дорослому житті це трансформується в перфекціонізм і жорстку самокритику. Будь-яка помилка сприймається не як частина розвитку, а як доказ некомпетентності.
Другий фактор – соціальне порівняння. У професійному середовищі ми часто бачимо лише сильні сторони інших і водночас добре знаємо, де самі сумніваємось. Це створює спотворену картину: «Усі впевнені, а я – ні». Насправді внутрішні сумніви є у більшості, просто про них рідко говорять відкрито.
Третій аспект – перехідні періоди. Підвищення, зміна кар’єри, нова країна, нова роль у житті. Коли ми виходимо за межі звичного, природно відчувати невпевненість. Проблема починається тоді, коли цю невпевненість ми трактуємо як доказ власної неспроможності.
Типові ознаки синдрому самозванки:
– знецінення похвали;
– пояснення успіху випадковістю;
– надмірна підготовка або, навпаки, прокрастинація через страх не впоратися;
– хронічне відчуття «я недостатня».
У довгостроковій перспективі це виснажує. Людина працює більше, ніж потрібно, постійно намагаючись довести право бути на своєму місці. Зростає тривожність, знижується задоволення від досягнень.
Що може допомогти?
Передусім – усвідомлення. Коли ми називаємо цей механізм, коли ми його легалізуємо, він перестає бути «особистою слабкістю» і стає зрозумілим психологічним процесом.
А далі потірбно працювати над привласненням результатів. Це означає, що потрібно фіксувати конкретні дії, які привели до успіху: не «мені пощастило», а «я підготувалася», «я прийняла рішення», «я витримала складний етап». Такий підхід поступово коригує внутрішній наратив.
Важливо також дозволити собі право на розвиток. Компетентність не означає відсутність сумнівів. Вона означає здатність діяти, навіть коли сумніви присутні.
«Синдром самозванки не зникає за один день. Але з досвідом, підтримкою та внутрішньою роботою його вплив слабшає. І тоді досягнення перестають бути «випадковістю» – вони стають тим, чим і є насправді: результатом ваших зусиль, знань і вибору», – підсумовує психологиня Анастасія Романча.
Якщо ви помічаєте за собою прояви синдрому самозванки, чи просто потребуєте консультації психологині – залишайте наявку на сайті у розділі «Отримати консультацію».
Проєкт кар‘єрний та бізнес-хаб «ВОНА» реалізується UNFPA, Фондом ООН у галузі народонаселення в Україні, за фінансової підтримки наданої Програмою міжнародного розвитку уряду Ірландії, урядом Данії та Центром порятунку та гуманітарної допомоги імені Короля Салмана (KSrelief).