Меню
Мій кабінет

Історії успіху

Кар’єрні радники та радниці щодня проводять консультації із жінками, котрі постраждали від домашнього чи гендерно зумовленого насильства. Ми вже маємо чимало історій жінок, які здобули нові професійні навички (або вдосконалили наявні), влаштувалися та успішно адаптувалися на новому робочому місці, або відкрили власний бізнес. Ділимося історіями успіху з вами, щоб довести — майбутнє досяжне!

Як кар’єрний та бізнес-хаб допомагає жінкам?

Лариса Поліщук з Добропілля, евакуювала бізнес та розвиває його далі

Початок повномасштабного наступу РФ на Україну для жительки Добропілля, що на Донеччині, Лариси Поліщук став шоком. Жінка не могла повірити в те, що це відбувається вже вдруге.

Ухвалити рішення евакуюватися їй довелося через екстрену ситуацію — у Лариси розпочався гіпертонічний криз, а можливості отримати медичну допомогу в місті не було. У середині квітня родина вирушила у Львів, взявши із собою частково обладнання з виробництва магазину для шиття, який жінка тримала протягом 22 років.

«До війни ми шили тюлі, штори. Також у нас була розробка власної лінійки постелі — тканина з льону і з вишивкою. Обладнання нове, інноваційне. Якби ми його не вивезли, воно б постраждало. По складу був прильот, повилітали всі вікна та двері», — розповідає підприємиця.

У Львові Лариса була вимушена починати все з нуля — перереєструвала бізнес, найняла людей, навчила їх. За словами жінки, її підтримав директор одного місцевого заводу, здавши приміщення за нижчою за ринкову ціною. «Потім нас підтримала Львівська міська рада, надавши ваучер на оренду. Це також дало нам підтримку», — розповідає підприємиця.

Вона згадує, що починати все спочатку було важко. Опанувати стрес їй допомогли у львівському «ВОНА хабі». «Я отримала відчуття, що не одна. Мені нагадали, що я впевнена жінка, яка може все, і що в мене все вийде. І це допомогло мені розвивати свій бізнес далі», — ділиться Лариса.

Як хаб допоміг жінці з розширенням асортименту та розробкою брендингу, а також чому важлива економічна незалежність для жінки? Читайте лонгрід за лінком в описі профілю!

Хаб «ВОНА» реалізується UNFPA, Фондом ООН у галузі народонаселення в Україні, за фінансової підтримки British Embassy Kyiv та USAID’s Bureau for Humanitarian Assistance.

 

Ганні Налчі з Маріуполя, відкрила франшизу з прокату самокатів

41-річній Ганні Налчі з Маріуполя покидати домівку довелося вже вдруге. У 2014 році через окупацію Донецька її родина вимушено переїхала в місто Марії на узбережжі Азовського моря та започаткувала цілу мережу закладів харчування. 24 лютого 2022 року родина Налчів знову була вимушена тікати з дому.

«Ми виїхали, взявши тільки необхідні речі, бо були певні, що скоро повернемось та думали, що це триватиме недовго», — каже жінка.

Після кількох місяців проведених в Умані, що на Черкащині, Ганна разом із дітьми виїхала до друзів в Іспанію, аби «призупинитися і подумати, що робити далі». Незабаром вона повернулася з дітьми до чоловіка в Київ, а вже в березні 2023 року родина переїхала до Луцька, де за допомогою друга відкрила франшизу з прокату самокатів.

Перед відкриттям жінка проходила курси та стажувалася в компанії. Також Ганна звернулася до ВОНА хаб. Луцьк. Тут їй допомогли налагодити зв’язок із місцевою владою. «Нам дали контакти — фактично місточок, протягнули руку допомоги для того, щоб ми стали на крок ближчими до започаткування цього бізнесу в Луцьку», — зазначає підприємиця.

🙌 Як хаб допоміг розвивати власну справу, чому вибрали саме Луцьк та як вдається розвивати соціальне підприємництво в місті? Про це і не тільки – читайте у лонгріді!

Кар’єрний та бізнес-хаб «ВОНА» реалізується UNFPA, Фондом ООН у галузі народонаселення в Україні, за фінансової підтримки USAID’s Bureau for Humanitarian Assistance та British Embassy Kyiv.



Анастасія із Запоріжжя, розвиває ідею з продажем корисних смаколиків

«Я не сподівалася, що мене візьмуть. Але мене прийняли й це стало переломним моментом. Після тренінгу від хабу у мене ніби руки піднялися — я почала розвивати ідею з продажем пастили та інших корисних смаколиків»

Так Анастасія із Запоріжжя описує перше знайомство із кар’єрним та бізнес-хабом «ВОНА» в її місті.

Після початку війни жінка та син вимушено переїхали до Львова. Це рішення далося їй непросто, адже в перші дні російського вторгнення Анастасія мала надію, що все скоро закінчиться і їй не доведеться покидати домівку. Втім, із захопленням військами РФ Запорізької атомної станції, вибору в жінки не залишилося.

У Львові Анастасія мала нетривалі підробітки, втім затриматися там у родини не вийшло. Уже в серпні минулого року жінка із сином повернулася додому в Запоріжжя.

Згодом, попри невдалу спробу з минулим бізнесом — онлайн-магазином із продажу горіхів, вона наважилася на відкриття нової справи та в жовтні 2022 року запустила виробництво корисних смаколиків — пастили та фріпсів. Зробила це вона, зокрема, після участі в тренінгу зі складання резюме від ВОНА хаб. Запоріжжя

Ми зібрали 5 історій жінок-переселенок, яким допоміг кар’єрний та бізнес-хаб «ВОНА» відновити або розпочати власний бізнес. Одна з цих історій – про Анастасію та її бізнес.

Як ще хаб допоміг жінці розвивати власну справу та як вдається вирощувати сировину для виробництва на власному городі? Про це і не тільки – читайте лонгрід за посиланням

Кар’єрний хаб «ВОНА» реалізується UNFPA, Фондом ООН у галузі народонаселення в Україні, за фінансової підтримки USAID’s Bureau for Humanitarian Assistance та British Embassy Kyiv.

Світлана Тесленко з Харкова, заробляє виготовленням унікального декору

«Мені подобається створювати красиве», — лаконічно пояснює харків’янка Світлана Тесленко своє захоплення дизайнерським декором. 53-річна жінка, яка до повномасштабної війни РФ в Україні викладала в школі, наразі перетворила мистецьке хобі у власну справу. Поштовхом до цього рішення стала саме війна.

З початком наступу військ РФ її рідний Харків одразу опинився під вогнем. Втім, попри вмовляння напарниці з виготовлення декору виїхати з міста, Світлана вирішила залишатися.

«Я жила в більш-менш тихому районі Харкова. Авто в мене не було, а виїхати потягом із вокзалу на початку війни було неможливо — на вокзалі було дуже багато людей», — зазначає жінка. Змінити своє рішення її змусив страшний досвід пережитого авіаобстрілу.

«Над моїм будинком пролетів літак, я чула вибухи від снарядів, а потім бачила навколо будинку багато вбитих людей. Тоді я усвідомила, що якось вийду по хліб у магазин і можу вже не повернутися», — ділиться Світлана.

На початку квітня вона залишила Харків та переїхала в Ужгород до своєї напарниці.

«Важко було виїжджати, шкода все залишати. Я виїжджала із сином, 13 років. Донька із чоловіком і малим сином залишилися в Харкові, вони там протрималися ще пів року. Потім — вони приїхали до мене в Ужгород. Донька ще тиждень відходила — боялася грому й будь-яких гучних звуків», — розповідає жінка та додає, що одного разу, коли голуб несподівано врізався у їхнє вікно, донька від страху впала на підлогу й  у неї відняло ноги.

Виїхавши в Ужгород, Світлана сподівалася, що не затримається там надовго, втім після приїзду доньки та онука, жінка усвідомила, що родина має залишатися в безпечному місці якнайдовше та налагоджувати виробництво декору тут.

«Ми робимо дизайнерське освітлення (люстри) та декор. Декор — це може бути дзеркало, панно або щось подібне. Ми робимо це під замовлення. Тож перевага цього бізнесу в індивідуальному підході. Повтору виробу не буде», — наголошує підприємиця.

За її словами, на початку вона не сподівалася, що унікальні вироби для декору приміщень набудуть актуальності під час війни, втім після замовлення ресторану з Дніпра на виготовлення величезних люстр, вона змінила свою думку. Водночас як каже підприємиця, найчастіше до них звертаються не підприємства, а прості люди.

«Радує, що під час війни люди намагаються собі зробити приємне», — зазначає Світлана.

Правилам ведення бізнесу підприємиця навчається на курсах «ВОНА хабу». «Із січня 2023 я пройшла курс, де навчали, як реєструвати ФОП та звітувати. Це було динамічно. І лекторка — професіоналка, — зазначає Світлана. — Ми ставили свої питання, а лекторка кожному індивідуально все пояснювала. Якщо одразу вона не могла відповісти, то записувала питання, вдома готувалась, а потім відповідала. Мені дуже сподобався такий індивідуальний та професійний підхід».

Після нарощення кількості замовлень Світлана з напарницею планує відкрити свій ФОП, а поки сплачує податки через підприємство колег. Крім того, вони хочуть і далі відвідувати бізнес-події та виставки для залучення нових клієнтів. Після завершення війни Світлана збирається повертатися додому в Харків.

«У Харкова є душа. Я приїжджала кілька місяців тому забрати кота, пробула кілька днів вдома. І знаєте… Харків — це свої стіни, свій посуд, речі. Не хотілось їхати звідти. З іншого боку — страшно. А якщо прилетить?» — розмірковує українка.



 

Олеся Лазебник із Маріуполя, займається дистрибуцією професійної косметики для волосся

«Мені у «ВОНА» хабі казали, що якщо життя почалося заново, то треба починати щось нове. Я вирішила так і зробити. Мене завжди цікавила дистрибуція, ми займалися продажем новорічних подарунків для великих організацій. Так сталось, що я тепер займаюсь дистрибуцією професійної косметики для волосся і це геть нове для мене»

До 24 лютого 2022 року Олеся Лазебник із Маріуполя мала життя, про яке годі і мріяти. Щаслива родина, два успішні бізнеси та величезний простір для самореалізації. Втім, початок повномасштабного вторгнення РФ в Україну та подальша окупація міста поставили під ризик не лише добробут родини, але й життя.

Бойові дії в Маріуполі розпочалися з перших хвилин вторгнення. З самого ранку вона з сім’єю переїхала у кулінарну студію в центрі Маріуполя, яку здавали під різні події та майстеркласи. Приміщення було розташоване чотири метри під землею, там було найбезпечніше.

Згодом, коли жінці з сім’єю таки вдалося виїхати з Маіруполя, Олеся почала шукати роботу. Працевлаштуватися на новому місці не вийшло, вона звернулася за допомогою до київського «ВОНА хабу».

Тепер Олеся займається дистрибуцією професійної косметики для волосся. У своїй роботі вона співпрацює з іспанським брендом професійних засобів, орієнтуючись на аудиторію перукарів та роздрібні магазини профкосметики.

За посиланням ми зібрали 5 історій жінок-переселенок, яким допоміг кар’єрний “ВОНА хаб” відновити або розпочати власний бізнес. Одна з цих історій – про Олесю.

Як жінці вдалося пережити початок вторгнення в Маріуполі, а також як кар’єрний хаб “ВОНА” допоміг розпочати власну справу й впоратися з психологічними викликами, спричинені війною. Читайте детальніше у лонгріді!

Кар’єрний хаб «ВОНА» реалізується UNFPA, Фондом ООН у галузі народонаселення в Україні, за фінансової підтримки USAID’s Bureau for Humanitarian Assistance та British Embassy Kyiv.

Лера Бородіна, Oh My Look! і вживані речі

Валерія Бородіна у багатьох асоціюється з першим «жіночим підприємництвом». У 26 років вона відкрила сервіс оренди суконь Oh My Look!. Це стало новим витком її кар’єри; до цього був піарменеджемент українських музикантів, продюсинг Comedy Club і просування бренда Грузії в Україні. Зараз Лера є власницею брендів Oh My Look! та LAVLA, а також співвласницею G.Bar, So.Dodo та освітнього проєкту Big Plans Club.

Працювати Лера почала у 15 років. На одному з виступів вона пожартувала, що тоді була готова робити будь-що, аби не ходити на хімію. Згадує, що в 11 класі вже навіть зібрали нараду вчителів, щоб відрахувати Леру зі школи. Коли їй потрібно було вийти на сцену й сказати щось на свій захист, вона не могла думати ні про що інше, ніж про робочу зустріч, на яку запізнювалася.

Лера згадує момент, коли рахувала, скільки грошей їй треба для щастя: щоб ходити й туди, й сюди і обідати у смачних місцях. Це було 50 грн/день. За курсом долара 5 грн, $300 на місяць тоді були просто неземним задовленням.

Зараз у Лери 4 бізнеси, 2 доньки й великі амбіції розвиватися далі. Її філософія ― щоб стати успішною підприємницею, треба бути сміливою і готовою нести велику відповідальність за тих, хто працює поруч. Треба не боятися ризикувати й бути наполегливою. І головне ― працювати з людьми, які подобаються. Бо наше оточення ― це 5 людей, з якими ми найчастіше спілкуємося. І вони допомагають нам стати успішними.

Оксана Самусєва, екологічні будинки й подорожі незайманою Україною

Оксана Самусєва ― співзасновниця інноваційних проєктів QDRO-terraced house та S O L A. Зараз вона вся в культурному проєкті «Незаймана» про подорожі малодослідженими місцями України. А ще виховує 6 дітей і мріє стати професійною музиканткою.

Оксана розповідає, що кожна ідея й кожен її проєкт ― відображення її потреб. Наприклад, вона хотіла показати собі й дітям інший контекст пізнання світу й дослідити країну, в якій живе, ― так народилася «Незаймана». Кожна експедиція проєкту ― дослідження сучасної культури, яка є ретроспективою й осмисленням сьогодення через минуле.

Оксана ― інтуїтка, вона дуже добре відчуває людей. Тому оточувати себе правильними людьми ― означає давати собі простір для ідей та черпати натхнення. А ще важливо делегувати рутину, щоб мати час тільки на себе. Час, коли можна побути просто Оксаною, а не мамою, дружиною, партнеркою, менеджеркою тощо. Усім потрібен відпочинок і перезавантаження. Адже для того, щоб віддавати, треба також наповнюватися.

Ярослава Гресь, агенція вражень та соціальні проєкти

Ярослава ― співзасновниця агенції Gres Todorchuk, керівниця найвідвідуванішої виставки в історії України UkraineWOW, наймолодша у світі головна редакторка журналу HELLO! (в 24 роки).

Здавалося б, її майбутнє безхмарне. Але на наступний день після масштабної виставки «Зірки сміються» від HELLO! (2009 рік), вона прокинулася в іншому світі. Вчора Ярослава позувала з українськими зірками шоубізнесу та носила діамантові прикраси, а сьогодні ― журнал закривали, нові роботодавці не телефонували, розлучення з чоловіком було в розпалі. До того ж на Ярославі залишався доларовий кредит на суму 160 тисяч та маленька дитина після операції на серці. Про той час жінка згадує так: «Це була безодня. Але в безодні народжуються найкращі мрії».

Ярослава разом з братом і партнером Олександром Тодорчуком придумали мрію, в яку навіть самі боялися повірити, ― робити такі проєкти про Україну і для України, про які говоритиме увесь світ. З 2014 року агенція Gres Todorchuk виросла з двох людей до цілої команди, яка займається освітніми, соціальними та культурними проєктами та просуває бренд України. Сама Ярослава входить до топ-100 блогерів України, сотні найвпливовіших жінок України (журнал «Фокус», 2018) та виховує чотирьох дітей.

«Робити те, чого не вмієш», «Найкращі рішення спочатку називають ідіотськими, а головне ― нездійсненними», «Знайти людину, яка скаже: “Ні, ти підеш далі!”» ― принципи, якими ділиться Ярослава, щоб дійти до успіху.

Ірина Мірошник, упаковка і «ні» стереотипам

Ірина Мірошник ― президентка і власниця компанії IMMER Group, яка входить у 30-ку найбільших у світі виробників гнучкої упаковки. Також Ірина належить до сотні найвпливовіших жінок України, за версією журналу «Новое время».

Бізнес Ірина розпочала 1991 року. Це були постачання розрідженого газу та нафти до України. Пізніше почала займатися виробництвом пластикових упаковок, а зараз управляє компанією, що зосереджена на біопакуваннях і зниженні кількості продовольчих відходів.

Те, що вона жінка, ніяк не впливає на керівництво й роботу в такій складній технологічній галузі. І хоч у соціумі побутує багато стереотипів ― про жіночу емоційність, надмірну турботу, нерозважливість, відсутність логіки ― Ірина їх спростовує і каже: «Немає турботливості. Все треба рахувати в грошах!»

Може здатися, що жінці, аби увійти у складне виробництво, потрібні великі вкладення.
«По всьому світу, щоб розпочати свою справу, навіть не потрібен стартовий капітал. Треба ідея та люди. З нуля з хорошою командою може вирости будь-яка компанія», ― говорить Ірина.

Марина Авдєєва, «Арсенал страхування» та перший мільйон у 27

Марина Авдєєва ― керуюча акціонерка страхової компанії «Арсенал страхування».
Вона народилася у Запоріжжі й все дитинство мріяла стати журналісткою. Перед вступом (1995 рік), через те що у країні панував пострадянський хаос, мама не дозволила Марині поїхати з дому. Дівчина вступила на факультет економіки в Запорізьку інженерну академію. На 4 курсі почала шукати роботу: всеохопний страх безробіття вимагав.

Марина 11 місяців ходила на співбесіди до однієї й тої самої компанії. 8 разів її не хотіли брати. Але дівчина не здавалася й на 9 раз запропонувала працювати безкоштовно. До офісу ходила пішки, щоб зекономити. Через три тижні її перевели в штат і назвали зарплатню: 500 грн. У час, коли долар був по 2,5 грн, це була неймовірна сума. Так Марина почала свою кар’єру в страховому бізнесі й займалася страхуванням банківських кредитів.

Коли Марина Авдєєва почала розвивати класичне страхування (автомобілів, нерухомості, промислових об’єктів тощо), її зустрічали зверхні погляди та недоречні жарти. Вона згадує, що коли прийшла домовлятися про партнерство з автосалоном Volkswagen, її зустріли словами: «Курчатко, а що тобі тут треба?» Але це її не зупинило.

У 27 років Марина заробила перший мільйон і стала топменеджеркою міжнародної страхової компанії АХА Group. Через 6 років ― доларовою мільйонеркою у власній «Арсенал страхування». Її правило: гроші на деревах не ростуть. Цього вона вчить своїх дітей і спонукає їх досягати всього власними силами.

Підсумовуючи, бажаємо вам натхнення творити своє життя своїми руками. У кожній жінці є безмежна сила, яка здатна гори перевернути! Треба тільки повірити в неї й дати вийти назовні. Набирайтеся сміливості, оточуйте себе правильними людьми й починайте свій шлях до успіху!

FEM StartUp Lab. Власний жіночий бізнес — як зробити мрію реальністю? Катерина Дегтяр

Історія жінки, яку на четвертому місяці вагітності облили сірчаною кислотою на замовлення колишнього чоловіка, а на восьмому – жорстоко побили. Проте вона готова рухатися далі – до нового життя.

Хлопчик, який вижив, – це не з казок про Гаррі Поттера, а нашої реальності. Реальності, що може бути жахливішою за будь-яку страшну казку. Зараз цей хлопчик, якому лише декілька місяців, бавиться на руках у своєї мами Вікторії*. Ми спілкуємося з нею в притулку, створеному за підтримки UNFPA, Фонду ООН у галузі народонаселення. Наша зустріч – це справжнє диво. Адже батько малюка намагався зробити все, щоб немовля взагалі не з’явилося на світ, а його мати – померла в муках.