Марині Больбух — 63 роки. Вона — внутрішньо переміщена особа з Харкова, режисерка, яка присвятила театру все своє життя.
5 березня 2022 року назавжди закарбувалося в її пам’яті. У Харкові тривали потужні обстріли — ракети, вибухи, зруйновані будинки. У той час Марина перебувала в укритті разом з іншими мешканцями. Саме там, під час обстрілів, вона почала малювати з дітьми їхнє місто — мирне, квітуче, сонячне. Хоча в реальності на той момент половини будинків уже не існувало. «Допомагаючи їм — я допомагала і собі», — згадує Марина.
Згодом вона переїхала до Ужгорода, де поступово оговталася від пережитого і почала шукати можливості для відновлення професійної діяльності. Так Марина звернулася до «ВОНА хабу». Жінка отримала індивідуальну карʼєрну консультацію, відвідала інформаційну сесію. Крім того була залучена до професійних курсів хабу. Отримала стартовий набір та допомогу з написанням бізнес-плану/грантової заявки.
Результатом стала власна справа — театральна студія «КоМар». Тут вона розвиває авторський курс акторської майстерності для життя і бізнесу, який уже об’єднав близько десяти учасників/-ць. Окрім цього, Марина викладає акторську майстерність у центрі розвитку особистості «Крила».
Її робота має не лише освітній, а й терапевтичний вимір. Марина створює театральні постановки з внутрішньо переміщеними особами. Одна з таких вистав — “Метелик” — стала глибокою драмою про втрату і пам’ять. У ній звучали монологи від імені речей, які люди змушені були залишити вдома. Вистава мала сильний емоційний і відновлювальний ефект як для учасників/-ць, так і для глядачів/-ок.
Окреме місце в житті Марини займає волонтерство. В Ужгороді вона відвідує військових у шпиталі, виступає перед ними, читає поезію Ліни Костенко та Лесі Українки, співає українські народні пісні. Під час одного з таких виступів один із військових почав співати закарпатську пісню. Марина не знала слів, але підхопила мелодію. Згодом до співу долучилося все відділення госпіталю.
Вона також відвідує лежачих поранених, показує їм театральні уривки, підтримує словом і присутністю.
Взимку разом із дітьми, які відвідують її театральний гурток, Марина організувала різдвяний вертеп. Вони самостійно створювали костюми, виступали в різних установах по всьому Закарпаттю та збирали кошти на підтримку військових.
Сьогодні Марина продовжує працювати, творити й підтримувати інших. Її історія — про силу мистецтва, яке допомагає пережити втрати, знайти опору й об’єднувати людей навіть у найскладніші часи.
Проєкт кар‘єрний та бізнес-хаб «ВОНА» реалізується UNFPA, Фондом ООН у галузі народонаселення в Україні, за фінансової підтримки наданої Програмою міжнародного розвитку уряду Ірландії, урядом Данії та Центром порятунку та гуманітарної допомоги імені Короя Салмана (KSrelief).