За результатами дослідження Фонду ООН у галузі народонаселення «Гендерна рівність та відповідь на домашнє насильство в приватному секторі в Україні: заклик до дії» кожен п’ятий працівник переживав насильство протягом останніх 12 місяців, а 81% з них – жінки.
78% опитаних погоджуються з тим, що домашнє насильство негативно впливає на професійне життя постраждалих. Вони згадували конкретні впливи на робочу сферу:
- моральне та фізичне виснаження;
- низький рівень концентрації на робочому процесі;
- депресія, дратівливість або агресивність;
- загальне погіршення психологічного клімату в колективі.
Найчастіше працівники помічали у постраждалих такі ознаки:
- помітні тілесні ушкодження (19%);
- часті захворювання (18%);
- депресія (17%);
- тривожність (16%);
- ізоляція (13%);
- неспроможність зосередитися (13%);
- відсутність або запізнення на роботу (12%);
- підвищена чутливість до питань, що стосуються сімейного життя (11%).
Через домашнє насильство постраждалі:
- змінили місце проживання (26%);
- були змушені пропускати роботу (24%);
- втратили заробіток (16%).
Створення робочого простору, де безпечно та панує атмосфера підтримки – відповідальність кожного з нас. Саме ви можете допомогти колезі вашою небайдужою позицією.
Тривожні ознаки
Працівниця(-к):
- має або мала(-в) синці, подряпини або переломи кісток;
- приховує чи намагається приховати синці або травми;
- надає пояснення щодо пошкоджень, які здаються сумнівними;
- іноді носить одяг, невідповідний сезону (довгі рукави в спекотну погоду);
- іноді робить надлишковий макіяж, який може приховувати травми;
- часто працює допізна, навіть коли в цьому немає потреби;
- демонструє зміни у поведінці (наприклад, стає тривожною(-им), замкнутою(-им), наляканою(-им);
- починає вживати наркотики або алкоголь, щоб розрадити себе;
- тривалий час відсутній на роботі (наприклад, стає більше днів «на лікарняному», неоплачуваних відпусток, незрозумілих прогулів);
- часто запізнюється;
- має проблеми з концентрацією уваги;
- працює повільно;
- має труднощі з прийняттям рішень;
- просить піти йому назустріч (змінити графік робочих змін, перевести на інше місце роботи);
- як правило, має більше труднощів при виконанні своїх професійних обов’язків.
Тривожні ознаки, пов’язані з поведінкою (колишнього) партнера(-ки)
Працівниця(-к):
- отримує часті телефонні дзвінки та/або текстові повідомлення
- часто зазнає візитів з боку партнера(-ки) чи колишнього(-ої) партнера(-ки)
- має партнера(-ку) чи колишнього(-ю) партнера(-ку), який(-а) контактує з колегами чи керівниками та розпитує їх
- стає жертвою вандалізму
- зазнає стеження або домагань особисто чи в електронній формі
- має обмежену автономію і можливості взаємодіяти з колегами поза роботою.
Важливо пам’ятати, що тривожні ознаки – це наче червоні прапорці, що вказують на якісь негаразди. Проте, вони можуть бути також пов’язані не лише з домашнім насильством, а й іншими проблемами чи обставинами, тому не слід поспішати з висновками.
Побачити – назвати – перевірити
Постраждалим може бути складно «побачити», що вони знаходяться в ситуації жорстокого поводження, або навіть усвідомити небезпеку для себе. Слід навчитися бачити, називати та перевіряти тривожні ознаки та фактори ризику насильства.
Існують вагомі суспільні причини труднощів у тому, щоб побачити та назвати насильство своїми іменами. Жорстока поведінка змушує людей почувати себе некомфортно та/або боятися. Соціальну норму «займайся своїми справами» важко подолати. Особи, які самі зазнають насильства, часто розуміють це як процес, що складається з невеликих кроків. Ми пропонуємо підхід «Побачити – Назвати – Перевірити», щоб відкрити двері для підтримки.
ПОБАЧИТИ:
- Звертайте увагу на голос інтуїції, яка підказує, що наявні якісь негаразди.
- Знайдіть в собі готовність поглянути на ситуацію неупереджено.
- Які є тривожні ознаки? Чи існують фактори ризику?
НАЗВАТИ:
- Не тримайтеся ізольовано – подолайте свої вагання.
- Назвіть, що вас тривожить; «Я переживаю за вас … Мене занепокоїло».
- Назвіть причину свого занепокоєння; «Я бачив чи чув …» ТІЛЬКИ факти!
- Будьте обережні, не засуджуйте і не робіть квапливих висновків – це може не бути ситуацією насильства. Оперуйте тільки фактами.
ПЕРЕВІРИТИ:
- Перевірте ситуацію; це небезпечно?
- Довіряйте своїм інстинктам. Якщо це небезпечно, викликайте екстрену допомогу.
- Перевірте себе; не намагайтеся виправити ситуацію – ставте питання.
- Перевірте разом з жінкою; чи готова вона вас вислухати у цей час? Чи ви підходяща людина, щоб запитати її про ситуацію?
- Зверніться до професіонала, наприклад, керівника служби безпеки на роботі, менеджера з персоналу, консультанта з питань насильства щодо жінок: назвіть те, що ви бачили (лише факти), а потім задайте питання про подальші дії.
Корисні поради щодо можливих фраз: «Я за вас хвилююсь. Все гаразд? Чи можу я чим-небудь допомогти?» «Я готова/вий вас вислухати». І якщо ви відчуваєте, що вона готова для цього, спитайте: «Чи вам завдають болю?»
Будьте готові відреагувати на зізнання словами «Я вам вірю», «Це не ваша провина» і поділіться контактами допомоги:
102 – Національна поліція України
15 47 – Урядова гаряча лінія з питань запобігання та протидії домашньому насильству та насильству за ознакою статі. Цілодобово, безплатно.
116 123 (з мобільного) або 0 800 500 335 (зі стаціонарного) – Національна гаряча лінія з попередження домашнього насильства. Цілодобово, анонімно, безкоштовно.
В Україні відкриваються сервіси для постраждалих від домашнього насильства – кризові кімнати, притулки та денні центри. Телефонуйте за контактами допомоги та дізнайтеся, чи є такі спеціалізовані служби підтримки у вашому населеному пункті.